Попередження жорстокого поводження та збереження фізичного та психологічного здоров’я

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

ПАМ’ЯТКА ЩОДО ДІЙ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЯКЩО ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ з ДИТИНОЮ ВІДБУЛОСЯ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНО_ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ 

ПАМ’ЯТКА ЩОДО ДІЙ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЯКЩО ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ з ДИТИНОЮ ВІДБУЛОСЯ ПОЗА НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

ВИДАТНІ ОСВІТЯНИ НОВОМИРГОРОДЩИНИ

  

Жирний Федір Абрамович

Вчитель математики та директор Златопільської середньої школи з кінця сорокових років до кінця сімдесятих років ХХ ст. 

(відеоролик  https://youtu.be/IjsCFugbsXI )

Був дисциплінований, вимогливий, строгий, добрий, стриманий, чемний, справедливий, сміливий, хороший психолог, намагався бути спокійним при різних ситуаціях, завжди підтримував компанію (у колективі), гостинний, не мав шкідливих звичок, член партії. Був зразковим сім’янином: завжди допомагав по кухні та городу дружині (та й в усьому!); для власних дітей намагався бути турботливим і відповідальним батьком. Федір Абрамович  був високих моральних якостей, був хорошою людиною, з великої літери.

Жив з сім’єю у Златополі в районі олійні. Сім’я Федора Абрамовича складалася з дружини – Фросини Ничипорівни (дівоче прізвище – Хільченко) та 2 дітей: сина Володимира та доньки Алли. Фросина Ничипорівна  була місцева, її батько – начальник МТС. Була вчителем біології, а також вчителем групи продовженого дня. Так і познайомився Федір Абрамович зі своєю майбутньою дружиною. Створив сім’ю. Мав двох дітей, які дуже добре навчалися, були самостійними, не користувались батьковим авторитетом і положенням, в свою чергу він не опікував їх у школі. З часом син Володимир здобув вищу освіту в м. Одеса, пов’язану з мореплавством, згодом будував судна та кораблі в м. Херсоні. Донька Алла здобула вищу освіту в м. Київ і залишилась там працювати.

Жирний Федір Абрамович народився на Черкащині. До ВВ війни з 38-39 років вже працював у школі.

Прийшов працювати до Златопільської середньої школи в пост-військовий час у званні офіцера запасу, так як був ветераном ВВВ. Деякий час пропрацював директором, потім на цю посаду було  призначено Туменка В.І. , а згодом (після нещасного випадку з летальним кінцем в школі за участю одного з учнів) директором знову стає Жирний Ф.А. Учні і колектив поважали його, багато хто боявся. В ті часи в школі навчалось більше однієї тисячі дітей, у класах було 32-37 учнів, дуже багато переростків (бо війна на декілька років стала на перепоні у навчанні дітей), тому можна  уявити, як важко було йому підтримувати дисципліну. З учнями, у яких були проблеми з поведінкою, проводив толерантні бесіди у себе в кабінеті віч-на-віч, і класним керівникам радив толерантно спілкуватись з батьками учнів, без образ, бо вчитель – то обличчя школи, освіти. Колектив, учні та батьки дуже любили його, як людину.

Портрет Федора Абрамовича. Був високий, статний, начисто вибритий, з русявим волоссям, але з лисиною. Прийшовши після війни, носив спочатку піджак, наглухо застібнутий (як носив І.В.Сталін) та галіфе. З часом почав ходити у класичному костюмі.

Кілька ситуацій з його життя, які характеризують його, як людину, як керівника, як директора: на одному з вечорів  у клубі в шестидесяті роки (тоді ще не було електрики) в той час, коли Морщіхіна Валентина (дружина Дудкевича) дуже гарно співала на сцені пісню «Летят перелётные птицы», Леонід Пісков закурив цигарку,  хтось за кулісами перевернув керосинову лампу, яка розбилась і з якої розлився та зайнявся керосин. Федір Абрамович,  який сидів в першому ряду та слідкував за порядком, не розгубився, а схватився з місця, скинув шинель та накрив нею полум’я. Потім був ще останній номер концертної програми і вечір було закінчено (дихати в залі не було чим, так як диму найшло з керосину!..). Федір Абрамович не дозволяв учням старших класів відвідувати кінотеатр на вечірніх сеансах ( о 18 год та о 21 год).  Приходив у вихідні ( у свій вільний час) до кінотеатру і дивився, хто зі старшокласників був присутній на даних кіносеансах. А в понеділок на лінійці визивав таких учнів та соромив їх ( наприклад, Портенко Галину, Призенко Олену).

Федір Абрамович також відповідально ставився до шкільного хору (при школі був хор в ті часи). Власне сам ходив і прислухався, як співають діти. Учнів, які не могли чи не хотіли взяти правильну ноту, сходу вигонив з хору.

Як відповідальний вчитель часто залишав після уроків цілий клас на додаткові консультації, переймався тим, щоб учні знали його предмет. Оцінки ставив по справедливості. П’ятірку  учням було дуже важко заробити у нього. Випускники, в яких у табелі стояли трійки, без проблем вступали у вищі навчальні заклади. Такі моменти характеризували його, як сильного, знаючого свій предмет вчителя.

Завжди підтримував членів колективу. Переймався моральним та зовнішнім виглядом колег. Колективу не цурався, у свята збиралися у шкільній залі за накритим столом. Не забороняв святкувати жовтневі свята, 8 березня та інші.

Федір Абрамович працював у школі ще й після пенсії. А з часом його з дружиною забрала донька Алла. У них був свій будиночок під Києвом (він не міг жити у квартирі у великому місті). Федір Абрамович з Фросиною Ничипорівною мали городик біля хати, на якому в своє задоволення працювали. Там згодом і помер, де його було  кремовано та поховано.

Зі слів:

Пістоль Ніни Кирилівни (вчителя російської мови та літератури з 1951 р.);

Зарудньої Ольги Андріївни (бібліотекара райком партії);

Божкова Костянтина Олександровича (учня Златопільської середньої школи з 1959  - 1969 рр)

Фото з участю Федора АбрамовичаЖирного:

ПЛАН - СІТКА З ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ у 2016/2017 н.р.

Впровадження у навчальних закладах духовно-просвітницьких проектів

Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2016/2017 навчальному році

Готуємося до першого уроку у 2016-2017 навчальному році

Організації роботи в загальноосвітніх навчальних закладах району з питань збереження репродуктивного здоров'я